пʼятниця, 27 листопада 2015 р.

"Літа на зиму повернули"

. Для жінки немає вікових перепон ,
   Все життя вона , як дорогоцінний скарб.
   Розумна , витончена , вічно молода .
   В очах її одна лиш доброта.
  Такими словами розпочали ведучі свята Галина Аврамук та Людмила Юзепчук.
Саме такою є наша колега , Тетяна Трохимівна Козел , яка вирішила залишити свою незмінну посаду секретаря сільської ради і піти на заслужений відпочинок. Все життя вона , немов «білка в колесі» - робота . дім , родина , знову робота. І часу вільного зовсім на відпочинок не було – завжди в справах , турботах. Її наполеглива і самовіддана праця , високий професіоналізм і компетентність , відповідальність та активна громадська позиція є гідним внеском у розбудову нашого села. Народилась Тетяна Трохимівна 29 січня 1957 року в селі Замшани де і навчалась в школі. Згодом закінчила Луцький Державний педінститут. Після закінчення працювала вчителем ,  потім в садочку. А з 30 червня 1987 року – секретарем Видраницької сільської ради. 28 років – служіння людям. Адже саме жителі нашого села , на кожних виборах до місцевих рад , віддавали свої голоси і обирали її депутатом сільської ради.
  З щирими словами вітання зверталися  сільський голова  В.А.Лахтюк, з напутніми  словами звертались настоятель Храму Косми і Деміана отць Петро, найбільше років пліч о пліч працював з Тетяною Трохимівною , як керівник і наставник-Заліпа А.О., директор школи Авдіюк В.В.
  Складно працювати з людьми . Але Тетяна Трохимівна , вміла вислухати кожну людину , порадити , допомогти у вирішенні тої чи іншої проблеми. А скільком молодим парам вона просила простелити весільний рушник , скільки сердець  поєднала , зареєструвавши шлюб. І кожна сім'я , кожна родина це буде завжди пам’ятати.
   Сім’я – що значить це , те кожен знає ,
   Хто зріс в сім'ї і хто сім'ю сам має.
   І хоч як не приховуй , не таї :
   Залежить наше щастя від сім'ї.
Як і в кожній родині , так і в сім'ї Тетяни Трохимівни , всякого було на життєвій ниві. Але вона належним чином , з гордо піднятою головою долала всі труднощі. Разом з чоловіком - посадила сад , збудувала дім , виростила і виховала прекрасних дітей , дала їм добру освіту , одружила , діждалась внуків , які від її , в свою чергу ,чекають завжди уваги , тепла і ласки.
  Радість , вдячність та гарні побажання – ось ключові слова святкової
зустрічі. В залі зібрались  колишні колеги , а теперішні – друзі.
  Душевну пісню вам даруємо
  На радість , щастя і тепло.
  Щоб на душі і срібно й чисто
  Від тої пісні вам було.
 Музичні вітання дарували завідуюча клубом Галина Аврамук та постійна учасниця художньої самодіяльності Галина Лук'янчук
   Нехай душа у Вас ніколи не старіє ,
   На білій скатертині буде хліб і сіль ,
   Своїм теплом Вас завжди сонце гріє ,
   Й слова подяки линуть  звідусіль.
   Ця урочиста мить – не година прощання ,
   А многоліття й здоров'я бажання.
   Ми говоримо Вам : «Допобачення»
   Та не кажемо Вам : «Прощавай".

понеділок, 16 листопада 2015 р.

"Село моє - для мене ти єдине"

 Наше село не одну сотню літ молитвою зустрічає світанок і проводжає день 14 листопада. В золотавих туманах прокидається воно щоранку, як і багато літ тому. І ми вдивляємося в його усміхнене, добре обличчя. Село вітає нас щедрими кетягами калини, п’янким запахом сіна і матіоли...

Рідна батьківська земля… Ми з неї вийшли і до неї сьогодні прийшли на побачення. Отож не цураймося, завжди приходьмо до неї на уклін.Такими словами святковий концерт ведучі-Авдіюк Вікторія та Лук'янчук Надія. Сільський голова , Лахтбк Василь Адамович, привітав довгожителів , Дейнеку Уляну Борисівну (97) та Лукашука Федора Григоровича (91) , 70-ти річних ювілярів - Лахтюка Адама Степановича , Лахтюк Марію Денисівну , Смальчук Мар'яну Севастьянівну та Лахтюк Катерину Андріївну.
Також подарунками були нагороджені найактивніші установи села у проведенні волонтерської діяльності , керівник волонтерського руху Авдіюк Валентина Борисівна ; вихідець з села , волонтер , через кого підтримується звязок зі сходом України , Дейнека Вадим Миколайович. В цей день з особливою шаною згадали тих, хто відстоював свободу, честь і незалежність України, котрим за покликом Батьківщини довелося виконувати бойовий обов’язок на сході нашої держави. А таких у Видраниці аж 17. Ті , які були присутні , піднялися на сцену. Для всіх ювілярів , учасників АТО та гостей звучали музичні вітання та гумор у виконанні дитячого садка , учнів 1 класу , Катерини Лахтюк та Іванки Кисіль , Галини Аврамук та Віктора Гресика , Маргарити та Наталії Токарських , вокальної групи жінок.




 Вклоняюсь, вам люди, доземно,
Як батьківській хаті, з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка чемно й гостинно
Кладе на вкраїнський рушник.
І. бож нашому роду нема переводу,
 Хай пісня єднає коріння святі.
Дай боже, нам віру і братню згоду
На довгі роки, на вічні віки.   

"Запалимо свічку скорботи".

Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять мільйонів жертв голодоморів. У...