22 січня 1919 року – день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки. Оригінал Акту зберігають у державному архіві і нікому не видають на руки – виняток роблять лише на День соборності. Адже якби не цей документ – України зараз могло б і не бути.
У Музеї Української революції бережуть копію Акту. А також згадки про те, яким видався той день, коли його зачитали вголос – рівно сто років тому.
У Музеї Української революції бережуть копію Акту. А також згадки про те, яким видався той день, коли його зачитали вголос – рівно сто років тому.
Оригінал Акту Злуки можна побачити тільки у День соборності України
22 січня 1919 року киян скликали оголошеннями в газетах. Там же розмістили і детальний план церемонії. Робочий день, середу, зробили вихідним. Вулиці прикрасили синьо-жовтими прапорами і портретами Шевченка.
Вранці на Софійському майдані було людно. Сотні людей поспішали на площу, попри мороз і ожеледь. У храмах по всьому місту велися служби.
Рівно опівдні представники директорії вийшли оголосити універсал. Лонгін Цегельський із ЗУНР зачитав угоду про об'єднання, а Федір Швець з Директорії – сам Акт, він же зачитав Четвертий універсал Центральної Ради. Кожен двома мовами, українською і тодішньою мовою європейської дипломатії – французькою.
П'ятеро членів об'єднаної Директорії поставили під Актом свої підписи чорною тушшю і скріпили сургучевою печаткою. Держава тоді протрималася лише кілька місяців.
Але справу 1919 року продовжили у 1991 – Актом проголошення незалежності України. Щоб їх почули, за рік до цього українці вийшли на вулиці й узялися за руки, з'єднавши Львів та Київ живим ланцюгом.
(Джерело:https://24tv.ua/ukrayina_tag1119).
(Джерело:https://24tv.ua/ukrayina_tag1119).
