"Письменник яскравого таланту"

           26 липня до 135-річчя від дня народження В.Винниченка у приміщенні Видраницької сільсь-кої бібліотеки-філії органі-зовано книжкову виставку «Подорож за творами Винниченка» для широ-кого загалу користувачів. На вис-тавці представлено літературу про життєвий і творчий шлях письменника та його твори: «Сонячна машина», «Записки Кирпатого Мефістофеля», збірки драм та збірки вибраних творів.Користувачі книгозбірні мають можливість   ознайомитися з творчістю українського письменника, публіциста, драматурга та громадського діяча.У світовій літературі мало знайдеться імен - рівновеликих в історії народу і культури. Винниченко - один з них. З дитинства ріс в оточені любовью батьків. Вони щедро наді-лили сина рідкісним талантом відчувати і творити красу ; заклали в його душу любов до України, що давала  митцеві силу вистояти прямо і гідно, не згинаючи колін, коли вистояти було майже не можливо.

Калинова сопілка сучасності

    Літературно-поетична година 

«Вірші  народжені почуттями» до 55-річчя з дня народження О.Забужко зібрала в сільській книгозбірні всіх бажаючих познайомитись з творчістю сучасної письменниці. Захід проходив в межах літературно-мистецького клубу "Пролісок",що працює при игозбірні.

      Оксана Забужко — наша сучасниця, відома українська письменниця. Її твори (лірика, оповідання, есе, повісті, романи) вже встигли завоюва-ти любов читачів і визнання критиків в Україні та за кордоном. Вона — учасниця всіх можливих форумів, слухань і консультацій. В одному з періодичних видань висловила думку: “Безкнижна нація — бомба, закладена під майбутнє. Чому в нас є письменники, але немає літератури як суспільної реальності? Чому українську книжку важко знайти на полицях книгарень? А там, де ці книжки все ж таки є, вони аж ніяк не користуються шаленим попитом? Чого конкретно нам бракує: державної підтримки, ринкових механізмів чи, може, як іноді кажуть, “треба краще писати”. Письменниця Забужко існує всупереч нашій радоксальній реальності. Її видають чималими тиражами, перевидають, перекладають за кордоном. Її поважають чи сприймають як одіозну особистість. Захоплено читають або, не обов'язково читаючи, оголошують вдало розкрученим брендом. Із нетерпінням чекають нових речей чи в'їдливо закидають письменниці тривалу паузу і перехід на “громадську роботу”. Втім Оксана Забужко може собі це дозволити. І не лише це: “Я пишу насамперед для того, щоб отримати успіх у себе, бути самій задоволеною результатом, а це ой як нелегко, бо в мене до себе вимоги гіпервисокі. Бо що таке, власне, успіх? Це коли людина читає твою книжку як таку, що має безпосередній особистий стосунок до її життя. І не треба вигадувати якихось трюків, треба просто бути максимально чесним.” Найглибші таємниці жіночої душі у виконанні кращого майстра психологічної прози — Оксани Забужко. Вона говорить за речі, про які досі в українському мистецтві не говорилося, так відверто, в таких подробицях, що дух захоплює, падають всі завіси, і солодко, і страшно стає...Візьмемо для прикладу збірку малої прози різних років “Сестро, сестро".